Борзнянська РДА
      Анонси
















              Історична довідка

              Назад

              Борзнянський район

              Борзнянський район — адміністративно-територіальна одиниця Чернігівської області України. Розташований у східній частині області і межує на пiвночi з Менським та Сосницьким, на пiвнiчному сходi — з Коропським, на сходi — з Бахмацьким, на пiвднi — з Iчнянським, на пiвденному заходi — з Нiжинським і на заходi — з Куликiвським районами. Площа — 1 600 км². Адміністративний центр — місто Борзна.

              Район утворений в березні 1923 року, вдруге (після ліквідації в 1962 році) — в 1965 році. Питома вага в області: за територією — 5%, за чисельністю населення — 3,2%.

              Історія Борзнянщини

              Поселення епохи неоліту були виявлені археологами поблизу села Гришівка. Крім того, біля Гришівки було знайдено поселення епохи бронзи і сліди скіфо-сарматської культури VIII—III століть до н. е. Залишки поселень бронзової доби знайдені також під Кинашівкою, Носелівкою, Оленiвкою.

              Скіфські кургани VII—II століть до н. е. збереглися під Борзною, біля Комарiвки, Червоного Озера.

              Під Борзною знайдене поселення черняхівської культури (II—VI століть). Ранньослов`янське поселення II—V століть — біля Плисок.

              Літописний «Град Всеволож», про який йдеться мова в Никонівському літописі, знаходиться на Борзнянщіні. Нині це село Сиволож у 27 км від Борзни. Від Всеволожа залишилося городище XI—XII століть Городища періоду Київської Русі знайдені також в Борзні, Ядутах, Великій Дочі. В Борзні і Нових Млинах були знайдені скарби арабських монет VII—VIII століть.

              Предтечею сучасного Борзнянського району слід вважати Борзнянський полк — військову і адміністративно-територіальну одиниця часів Козацько-Гетьманської держави. Полк з полковим центром в Борзні був створений у 1648 році на початку Визвольної війни українського народу. В 1649 році полк був ліквідований, а його територія включена до Чернігівському полку. Однак в 1654 році Борзенський полк був відновлений, а в 1655 році знов, тепер назавжди, ліквідований і приєднаний до Ніжинського полку. До ліквідації Гетьманщини Борзна була центром сотні Ніжинського полку.

              В останній чверті XVIІI ст. російським урядом активно впроваджувався курс на ліквідацію полково-сотенного устрою на Лівобережній Україні. Проведення адміністративно-територіальної реформи було здійснено без урахування колишніх кордонів полків і сотень та повністю зруйнувало адміністративну систему Гетьманської держави.

              В 1781 році у складі Чернігівського намісництва був створений Борзнянський повіт, який складався з 10 волостей. З 1796 року Борзенський повіт входив до складу Малоросійської, а з 1802 року — Чернігівської губернії.

              Після реформи 1834—1838 років, яка передбачала укрупнення волостей, Борзенський повіт включав чотири волості: Іченську, Комарівську, Шаповалівську та Івангородську. Крім того, у повітах створювалися окремі адміністративні одиниці — округи (в Борзенському повіті — Бєловезький округ, в якому проживали колоністи).

              В наслідок нескінчених адміністративно-територіальних реформ в Російській імперії територія і склад Борзенського повіту неодноразово змінювалися. Наприкінці XIX століття він являв собою майже правильний прямокутник площею 2 589 верст². Повіт складався з 3 станів, 13 волостей. На заході межував з Ніжинським, на півдні з Сосницьким, на сході з Конотопським повітами Чернігівської губернії. а на півдні — з Прилуцьким повітом Полтавської губернії.

              Після утворення Української радянської республіки на Україні відбулися зміни в адміністративно-територіальному поділі: ліквідувався поділ губерній на повіти і волості. Вводився адміністративно-територіальний поділ на округи та райони. Із 2—3 повітів створювалася округа, із декількох волостей — район.

              7 березня 1923 року Президія ВУЦВК прийняла постанову № 313 «Про адміністративно-територіальний поділ Чернігівщини». Прийнятою постановою Чернігівщина була поділена на п`ять округ. З Борзенського, Конотопського, і Кролевецького повітів створювався Конотопська округа у складі 11 районів — Алтинівського, Батуринського, Бахмацького, Борзенського, Дмитрівського, Карабутівського, Коропського, Кролевецького, Парафіївського, Плисківського і Конотопського. З утворенням 5 жовтня 1932 року в складі УРСР Чернігівської області Борзенський район переданий до її складу.

              «Хрущовський» період в історії СРСР характеризувався бурхливими змінами усіх сфер життя Радянського Союзу, а відтак і Української РСР. Під лозунгом «Догнать и перегнать Америку» в УРСР в 1959—1964 роках відбувалася ліквідація та укрупнення районів областей, утворення промислових районів, укрупнення сільських районів.

              Згідно з Указом Президії Верховної Ради УРСР № 35 «Про укрупнення сільських районів Української РСР» від 30 грудня 1962 року сільські райони укрупнювались до розмірів територій виробничих колгоспно-радгоспних управлінь. Згідно з цим указом був ліквідований і Борзенський район.

              Однак вже в 1965 році Указом Президії ВР УРСР № 64 «Про внесення змін в адміністративне районування Української РСР» від 4 січня «у зв`язку з об`єднанням промислових і сільських обласних рад депутатів трудящих України та враховуючи пропозиції про розукрупнення районів» створено 393 райони. За цим указом був відроджений і Борзнянський район зі звичною сьогодні назвою.

              Музеї і заповідники

              В 2002 році на хуторі Мотронівка під Борзною, де колись проживав видатний письменник і етнограф Пантелеймон Куліш створений Обласний історико-меморіальний музей-заповідник «Ганнина Пустинь» (Борзна, хут. Мотронівка)[30]. Маєток Кулішів займає 9,6 га. Центральне місце в музейному комплексі займає хата, що є точною копією тієї, в якій мешкали Куліші. В ньому розміщена музейна експозиція. Поряд з будинком — місце поховання подружжя Кулішів та брата Олександри Білозерської-Куліш — Василя Білозерського, одного з організаторів Кирило-Мефодіївського братства. На могилах встановлені мармурові плити і хрести. Навпроти — дубовий хрест майже 10-ти метрової висоти і золотоверха каплиця. За липовою алеєю, відтвореною за старими фотографіями, скульптурна композиція з пам`ятниками Пантелеймону Кулішу і Ганні Барвінок. До хутора часто приїздять відвідувачі. Тут проводяться літературні гостини, історико-культурні конференції, мистецьки заходи.

              У 1996 році в Борзні відкрився після реконструкції Музей-садиба народного художника України Олександра Саєнка (Борзна, вул. Партизанська, 58), який діє сьогодні не лише як музей митця, а і як осередок збереження, примноження та поширення історії, культури та традицій Борзнянщини. Щороку тут проводяться зустрічі з відомими людьми — уродженцями борзнянського краю, які проживають за межами Чернігівської області та України, а також зі славними земляками, родинами, що живуть тут нині і своєю працею та громадською діяльністю роблять сьогодні помітний внесок у розвиток історії і традицій рідного краю.

              У Борзні діє також Народний історико-краєзнавчий музей (Борзна, вул. Радянська, 4) з широкою краєзнавчою експозицією. Музей 1922 року заснував художник і педагог Андронік Лазарчук. В музеї представлена багата колекція картин художника Миколи Ґе.

              Пам`ятники

              Борзна:

              Монумент землякам, які загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни;

              Пам`ятний знак загиблим землякам, що загинули, виконуючи інтернаціональний обов`язок в Афганістані;

              Пам`ятник В. І. Леніну;

              Пам`ятник засновнику української гетьманської держави гетьману Б. Хмельницькому;

              Монумент — братська могила захисників Борзни;

              Пам`ятник Т. Г. Шевченку і пам`ятний знак в пам`ять про перебування поета в місті.

              Високе:

              Пам`ятник радянським воїнам, які загинули в 1943 році, визволяючи Борзнянщину.

              Комарівка:

              Пам`ятник — братська могила радянських воїнів, які загинули в 1943 році визволяючи Борзнянщину. Серед них Герой Радянського Союзу гвардії капітан Ксенофонт Максін.

              Красносільське:

              Пам`ятний знак землякам, які загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни; Бюст Героя Радянського Союзу Івана Михайловича Красносільського.

              Крути:

              2006 року поряд із залізничною станцією відкрили меморіал пам`яті Героїв Крут — 300 юнаків, які загинули 29 січня 1918 року, захищаючи Україну від більшовицького війська.

              Нові Млини:

              Пам`ятник — братська могила радянських воїнів, які загинули в 1943 році визволяючи Борзнянщину. Серед них Герой Радянського Союзу старший лейтенант Павло Ярцев.

              Оленiвка:

              Пам`ятники на могилах Пантелеймона Куліша, Олександри Білозерської-Куліш, Василя Білозерського.

              Плиски:

              Монумент землякам, які загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни.

              Шаповалівка:

              Пам`ятний знак борзнянцям, розстріляним фашистськими загарбниками 18 січня 1942 року.

              Ядути:

              Бронзове погруддя земляка — Героя Радянського Союзу Феодосія Родіоновича Горбача.

              Персоналії

              В Борзні народилися один з ватажків національно-визвольної боротьби українського народу проти польської шляхти на Правобережній Україні в кінці XVII-го на початку XVIII століть полковник білоцерківський (фастівський) Семен Палій (бл. 1640-х — 1710) (див. також Повстанні Палія), наказний гетьман України (1722—1724) по смерті Івана Скоропадського, чернігівський полковник Павло Полуботок, відомий тим, що виступав проти знищення залишків українського суверенітету та за обмеження царського впливу в Україні і за наказом Петра І був загноблений у Петропавловській фортеці.

              На хуторі під Борзною в 1770 році народився і там же похований (1854 р.) герой франко-російської війни 1812 року генерал-майор Андрій Глєбов.

              На хуторі Кукуріківщина (тепер Забілівщина) народився і там же провів останні роки життя український поет-романтик, близький друг Тараса Шевченка Віктор Забіла. Тут же, на хуторі Мотронівка, провів останні роки життя інший друг Шевченка — письменник, поет, драматург Пантелеймон Куліш і його дружина, письменниця Олександра Білозерська (Ганна Барвінок) (Тарас Шевченко був боярином на їх весіллі в 1847 році). В 2009 році до 190-річчя з дня народження Пантелеймона Куліша в Мотронівці відкрився історико-меморіальний комплекс «Ганнина пустинь» (до відкриття якого доклав зусиль інший відомий уродженець Борзни Народний депутат України I—IV скликань, Герой України Іван Степанович Плющ).

              У Борзні народилися:

              історик, публіцист, державознавець, перекладач Михайло Антоновський (1759—1816), натурфілософ, професор фізіології Данило Велланський (1774—1847), українська педагог, організатор народної освіти Христина Алчевська (1841—1920).

              На Борзнянщині бували, жили і творили Тарас Шевченко, Марко Вовчок, Любов Яновська, художник Микола Ґе та інші діячі української культури.

              У Борзні народився, жив і працював український митець-декоратор, народний художник України Олександр Ферапонтович Саєнко. Нині в садибі, де жив митець, діє музей.

              Уродженцями борзнянського краю булиботанік, фізіолог рослин, академік АН УРСР, професор Вотчал Євген Пилипович (1864—1937), мовознавці, поети Гладкий Микола Дмитрович (1885—1942) і Олійник Анатоль Андрійович (1902—1936), митці — скульптор, народний художник УРСР, лауреат Державної премії ім. Т. Г. Шевченка Фрадкін Мойсей Залманович (1904—1974), живописець, народний художник УРСР, член-кореспондент Академії Мистецтв СРСР Kостецький Володимир Миколайович (1905—1968), графік і медальєр заслужений художник УРСР Хотінок Ісак Павлович (1908—1980), скульптор, народний художник УРСР Кальченко Галина Никифорівна (1926—1975).

              На фронтах німецько-радянської війни брали участь Герої Радянського Союзу:

              Горбач Феодосій Родіонович (1912—1945),

              Іллюшко Павло Іванович (1914—1996),

              Красносільський Іван Михайлович (1913—1941),

              Лещенко В`ячеслав Сергійович (1916—1978),

              Нетреба Василь Гаврилович (1903—1975),

              Покидько Василь Маркович (1919—1991),

              Харченко Іван Устинович (1918—1989).

              У Борзні жив і навчався Герой Радянського Союзу, льотчик-космонавт Володимир Георгійович Титов.

              Серед видатних людей минувшини, які не були уродженцями, але жили і творили на Борзнянщині, варто згадати подружжя педагогів, етнографів, фольклористів і громадських діячів Олександра і Софію Русових (жили на хуторі біля Борзни в 1878—1880 роках). Тривалий час на Борзнянщині жив і творив білоруський поет, один із засновників нової білоруської літератури Францішек Богушевич.

              З 1915 року до останніх днів життя в Борзні жив і працював художник і педагог, майстер побутових картин, пейзажів та портретів Лазарчук Андроник Григорович. У 1919 році він очолив художні курси, а у 1922 році став ініціатором заснування Борзнянського краєзнавчого музею, де зібрав твори Миколи Ґе. Завідував музеєм у 1922—1925 рр. Помер у Борзні 6 вересня 1934 року, похований на міському цвинтарі.

              Назад



              02 Червня 2017 08:00
              01 Червня 2017 09:00
              29 Травня 2017 16:00