back

312 років від подій Батуринської трагедії

13 листопада 2020

«Для нації є вибір: пам’ятати історичні
трагедії та усвідомлювати їх уроки,
або знову їх переживати»

Віктор Ющенко

 

Сьогодні 312-та річниця Батуринської трагедії, що увійшла в історію нашої держави під назвою «Різанина в Батурині».

 

312 років тому саме в цей день російський військовий корпус під керівництвом князя Меншикова увірвався до гетьманської столиці Батурина та жорстоко розправився із його захисниками.

 

За різними оцінками загинуло від 13 до 15 тисяч батуринців. Ворог не щадив нікого. Були вирізані всі мешканці міста, незалежно від віку та статі. За наказом Меншикова усі будинки, православні храми були розграбовані та спалені.

 

Тогочасні газети так описували події у Батурині – «Страшна різанина», «Вся Україна в крові», «Жінки і діти на вістрях шабель». Такими назвами виходили провідні газети Франції — «Gazette de France», «Paris Gazette», «Lettres Historique», «Mercure historique», «Clef du Cabinet». Вони писали, що «страшний цар жадібний до крові в Україні»…

 

Що спровокувало такі дії?

За даними істориків під час Північної війни гетьман Мазепа переконався в тому, що Петро І нищить основи української державності і порушує зобов’язання обороняти Україну від поляків, що являло собою основу угоди 1654 року. Це змусило його вдатися до інших способі розв’язання державницьких проблем.

 

Український гетьман перестав вважати себе зобов’язаним зберігати вірність цареві і 7 листопада (28 жовтня) 1708 року, коли Карл XII, який ішов на Москву та був змушений звернути в Україну, Мазепа, в надії запобігти спустошенню свого краю, перейшов на бік шведів. За ним пішло близько 3 тис. козаків і провідних членів старшини, а також Військо Запорозьке.

 

У зв’язку з цим, деякі російські джерела стверджують, що гетьман Мазепа нібито сам запросив шведів в Україну і обіцяв Карлу ХІІ зимівлю в Батурині, яка була резиденцією гетьмана, але документально ці припущення не підтверджуються.

 

Зрада

Дізнавшись про «зраду» Мазепи, московський цар Петро І дає наказ Меншикову знищити гетьманську столицю. Але на той час Батурин являв собою укріплену фортецю, озброєну великою кількістю гармат. Зважаючи на це, Меншиков намагався схилити захисників фортеці до її здачі і направив для цього Андрія Марковича. Однак батуринці не тільки відхилили пропозицію про капітуляцію, але й відповіли на це пострілами з гармат по розташуванню Меншикова. Та, на жаль, не всі у Батуринській фортеці були готові до спротиву. Скориставшись допомогою прилуцького полковника Івана Носа, який вказав таємний хід, Меншиков увірвався з військами у резиденцію гетьмана Мазепи – Батурин і порівняв її з землею. За цю зраду Іван Ніс 14 листопада 1708 року отримав жалувану грамоту на полковницький чин від Петра І.

 

На жаль, і сьогодні історія дає уроки, які ми повинні давно завчити.